Грунты Украины

Гумусові речовини і сполуки марганцю надають ґрунтам темного кольору ( чорного або сірого ), оксиди кремнію , солі кальцію -- світло-білого або ясно-ciporo . Оксиди заліза , залежно від концентрації їх , забарвлюють у жовтий , коричневий або бурий колір . Структура. Ґрунти поділяються на структурні і безструктурні . У безструктурному ґрунті окремі механічні елементи ( піщинки , пилуваті частинки ) перебувають у вільному стані й не зв'язані одна з одною. У структурному -- вони поєднані в агрегати різної величини і форми , які і надають ґрунту певної структури . Структура ґрунту , створюючи сприятливий водний і повітряний режими , є одним з вирішальних факторів його родючості . Найсприятливішою структурою є горіхувато-зерниста з агрегатами розміром від 10 до 0,25 мм.

Будова ґрунту -- щільність і пористість , які зумовлюють його водопроникність і аерацію . Механічний склад ґрунту -- це співвідношення в ґрунті часток різної величини . Залежно від вмісту глини і піску ґрунти поділяються на такі групи : легкі , середні суглинисті , важкі глинисті . Кращим ґрунтом щодо механічного складу є легкоі середньо-суглинисті , які мають найсприятливіший водний , повітряний і поживний режим.

Визначити механічний склад ґрунту нескладно самому вихователю . Для цього грунт скачують у ковбаску . Якщо він не формується -- це піщаний , якщо формується і розсипається -- суглинистий , якщо не розсипається -- глинистий . Включення -- це елементи , які містяться в ґрунті не з причин ґрунтоутворення : уламки твердих гірських порід , залишки будівельного сміття тощо . Родючість ґрунту -- це здатність забезпечувати рослини вологою , повітрям і поживними речовинами під час вегетації . Родючість значною мірою визначається кількістю і якістю гумусу (перегною). Утворення гумусу здійснюється під впливом мікроорганізмів з рослинних і тваринних решток . До складу ґрунтів входить 45 різних елементів , але найпоширенішими є вуглець , кисень , водень , азот, кремній , алюміній , залізо , кальцій , натрій , сірка , фосфор, титан і марганець . Найчастіше рослини зазнають нестачі азоту, фосфору, калію . Значна частина мінеральних речовин міститься в ґрунті у формі мінеральних сполук . Більшість поживних речовин засвоюються рослинами з ґрунтового розчину , який утворюється водою, що , проникаючи у грунт, вилучає з нього розчинні речовини . Зональне розміщення ґрунтотворних факторів , насамперед клімату і рослинності , зумовлює і зональність ґрунтів , яка полягає в тому, що кожній географічній зоні відповідають властиві їм зональні типи ґрунтів . У зоні Полісся переважають дерново-підзолисті ґрунти . Тут випадає значна кількість атмосферних опадів , які більш-менш рівномірно розподіляються за порами року, не дуже високі літні температури , тому й невелике випаровування . Дерново-підзолисті ґрунти під лісовою рослинністю весь час вологі і систематично промиваються атмосферними опадами , внаслідок чого з активного шару ґрунту в нижні горизонти вимиваються поживні речовини . Шар гумусу в підзолистих ґрунтах дуже малий (10--20 см). Органічні рештки перегнивають повільно , тому тут виникає кисле середовище . Основний фонд орних земель на Поліссі становлять дерново-середньопідзолисті супіщані ґрунти , поширені на підвищених терасах , вододілах . Основна перевага цих ґрунтів полягає в тому, що вони порівняно добре утримують вологу у верхніх горизонтах, містять більше гумусу. На них добре ростуть картопля , гречка, озима пшениця , озиме жито, кукурудза , льон , цукрові буряки . На болотах і торфовищах розвинулись болотяні і торфові ґрунти , а по берегах річок -- піщані . Ґрунти Полісся потребують поліпшення : підвищення вологоємності , збагачення на поживні елементи і ліквідації кислотності Обробляється в середньому 37 % усієї земельної площі . У лісостеповій зоні найбільш поширені сірі лісові ґрунти і чорноземи . В західній частині Лісостепу переважають сірі лісові ґрунти ( світло - сірі , сірі і темно - сірі ). Сірі лісові ґрунти сформувалися піл деревною рослинністю листяних лісів на лесових породах. Лівобережна частина Лісостепу , що лежить на схід від системи дніпровських терас , вкрита типовими чорноземами . Основною грунтоутворюючою породою, на якій сформувалися чорноземи , є ліс . На ньому при обмеженій кількості опадів , степовій рослинності утворилися чорноземні ґрунти південної і середньої частини України . Чорноземи -- найродючіші ґрунти в світі . Вони містять до 7 % гумусу і мають грудкувату будову . Найбільшою особливістю цих ґрунтів є велика глибина гумусового горизонту -- до 120--150 см і більше . Лісостеп -- дуже важлива зона бурякосіяння в нашій країні . Важливими культурами Лісостепу є також озима пшениця , ячмінь , кукурудза , горох. На орні землі тут припадає 67 % земельної площі . Степова зона за характером ґрунтового покриву поділяється на дві підзони -- північну і південну . Північна частина вкрита звичайними чорноземами , які мають високу родючість ( вміст гумусу 5,2--7,2 %), та південними чорноземами , які відрізняються меншою глибиною гумусового горизонту (40--60 см) і кількістю гумусу у верхньому шарі (3,5--4,5 %). Південна степова підзона , до якої входить Причорноморська низовина і Північна частина Кримського півострова , вкрита південними чорноземами та темно-каштановими та солонцюватими ґрунтами . Каштанові ґрунти сформувалися на крайньому півдні України , де опадів недостатньо , температура висока , органічних решток потрапляє в землю мало, вміст перегною зменшується до 2,8 %. Солончаки, яких найбільше на півдні країни , потребують глибокого промивання і внесення добрив.

Основна причина неродючості солончаків -- нестача вологи . У заплавах річок усіх зон поширені лучні ґрунти . Степова зона відзначається найбільшою кількістю оброблюваних земель -- 75%. Найважливішою сільськогосподарською культурою степу е озима пшениця , на значних площах висівається соняшник , у приміських господарствах -- овочеві культури і картопля . Вирощується кукурудза на зерно і силос.